Work Text:
З настанням нового десятиріччя, коли повертається зима вперше за десять років, в зачарованому лісі настає погодні зміни перед місячним снігопадом. Мінестерство поза основної роботи, дає Ені завдання оглянути певні території лісу. Темні ночі вона проводила без сну, щоб надати прихисток тим, кому загрожує небезпека через шторми, град, різкі дощі і навіть землетруси.
Ена уникає свою виснажливість, намагаючись врятувати усіх кого тільки зустріне, її завдання привело далеко від назначеної території. Вітри зносять майже усе на своєму шляху, хвилі ударів від вітру б’ють по крилам її обличчю, важко розібратись в місцевості через сірі хмари і сильного дощу. Поруч з нею доноситься дитячий плач оленів, Ена чула стільки криків за всю коротку службу по рятунку тварин, що майже навчилась рахувати кількість конкретного виду в одному місці.
Удар блискавки завалило дерево на тверду землю, кролики почувши шум, швидко розбіглись хто куди і обернувшись до дерева, Ена не гаяла часу та летить швидше до джерела криків. Вона навіть не уявляла, що побачить перед собою, коли долетить до цілі. Коли приземлилось дерево, весь ліс відчуває смертельне скиглення, дощ посилився так сильно, що Ена не відчуває себе.
Довге хвойне дерево з колючими гілками лежить окутане травою. Це дерево вже належить не зачарованому лісу, а дикому лісу і їх кордони омиває тоненька річка “ caos ” ( ісп . хаос), так Ена зрозуміла, що майже вийшла за межі свого лісу. Дитинча оленей намагаються відчайдушно врятувати свою матір заваленою деревом. Трава стає червоною та змивається дощем до самої річки, Ена стоїть в паніці, наче вперше бачить вбиту тварину, яка намагалась врятувати своїх дітей. Щоразу, коли перед Еною залишилась дитинча, вона намагалась влаштувати її до інших сімей того ж виду. Один раз Ена змогла вдало влаштувати яйця загиблої ворони до самотньої самки, у якої як здавалось не було інших планів на майбутнє. Так їй вдавалось не завжди, колись одного бурундука Ена залишила собі, тому що інші просто не приймали молодшого, але він зник через три місяці, коли став старше, щоб почати будувати особисте життя. Ена настільки прив’язалась до нього, що ніколи не могла очікувати раптове зникнення. Потім він повернувся до Ени з дружиною і дітьми, з тих пір Ена спокійна за нього. Життя для неї не закінчується, тому вона намагається працювати більше заради інших.
Дитинчат було всього троє, Ена спустилась до них на землю і перше, що вона зробила це намагалась отримати довіру до них і підготувала смаколики . Діти бігали від Ени до матері, розуміючи, що вона нічого не може для неї зробити, вирішила зайнятись дітьми. Раптом позаду тріскається ще одне дерево, майже готове впасти, все було дуже швидко, тому діючи швидко Ена згуртувала трьох і помістила до магічного пузиря помаранчевого кольору і вони зникли. Коли Ена була готова летіти подалі, дерево наздогнало раніше своїми гострими гілками, крила Ени розірвались, вона опинилась в багнюці між двома лісами. Втома наздогнала фею і розмахуючи крила востаннє, Ена втрачає свідомість не розраховуючи на допомогу.
Сховавши себе великим грибом від дощу, інша фея зверху помічає два впавши дерева і посеред них щось знайоме і тому не могла залишитись осторонь, щоб допомогти. І це справді так, поранена і покалічена фея була їй знайома. Ена пам’ятає Мідзукі як тих, з ким вона вчилась в одній Академії і як тих, з ким їй хотілось проводити час найбільше.
Мідзукі ніжно посміхнулись, коли побачили свою стару подругу, хоч і з неприємних обставин. Їх руки простягнулись до крил Ени , поки вона не відчуває, Мідзукі позбулись зайвих гілок та тримаючи на руках тіло подруги летять геть, поки ще щось не сталось. Гриб вони так і не забрали.
Мідзукі живуть буквально в вербі, вони навчились будувати будинки всередині дерева, вони обставили лабораторію для своїх досліджень та поблизу “вербових сліз”, вирощують спеціальні ліки. Тонесенькі гілочки верби з зеленим листям відчули присутність Мідзуки та пропустили їх в середину, вони полетіли до другого поверху, з першу треба було дати Ені комфортне ліжко, поки що вони поклали її до койки поруч з столом для досліджень. Мідзукі зробили крок назад, щоб краще подивитись на подругу, їх погляд сумний, повний нерішучості, навіть страху побачити реакцію Ени на цю зустріч.
Проблема полягала в любові Мідзукі до вільного життя, без служіння до будь-якого Міністерства. Про це знали майже всі в Академії і ті, хто був близьким до Мідзукі , включно з Еною , таких волелюбних фей як вони багато і частіше вони непогано проживають решту життя на самоті, або з коханими. Волелюбство вважається для фей чимось осудливим, не кожен готовий прийняти когось, хто відрізняється, але на щастя ніхто не примушує фей залишатись служити до Міністерства. Іноді це може рятувати життя феям, як Мідзукі зараз рятують Ену .
Рука феї ледве простягається до чола іншої, їм важливо дізнатись чи немає у неї температури. Ена все ще не рухається, навіть коли долонь Мідзукі лягає до чола іншої феї, розправляючи короткі пасма волосся. Температури немає.
Щоб не гаяти час, Мідзукі почали готувати чарівну нитку, щоб зашити крила, а потім замочили ганчірку і почали витирати бруд з рук та обличчя Ени . Вони знали наскільки боляче терпіти обірвані крила, тому прийняли рішення зашити їх, поки Ена без свідомості. В умовах Мідзукі ця операція дуже ювелірна і не можна порушувати кожний рух, особливо забруднювати чарівну нитку. Мідзукі змінили одяг та ретельно помили руки перед тим як почати, на це пішло більше часу, ніж вони розраховували.
Ена розплющила очі, перше, що вона відчуває це дику біль всередині себе, у неї немає сил щоб кричати про це. Крила майже не рухомі і розірвані по одному великому шву. Роздивившись навколо себе, Ені не здавалось, що опинилась в пастці, а відчула вдячність за порятунок. Вставши на ноги, перед Еною було дзеркало в повний зріст і все навколо, було таким знайомим і рідним.
Силует Мідзуки не змусив себе довго чекати, з голкою та чарівною ниткою, вони прийшли до Ени . Зустріч старих друзів пробудили в Ені панічні почуття, вони не бачились двадцять довгих років, ніхто з них майже не змінився, навіть зовнішньо.
— Мідзукі. — тихо окликнула Ена і навіть не знала, що додати, настільки була здивована.
— Приві, Ена. — радісно відповідають вони, опустивши погляд, цю посмішку важко приховати від подруги.
Мідзукі поставили всі необхідні ліки на стіл, приготували бінт на всяк випадок і головне, принесли заспокійливі чаї, буквально все що залишилось. Всі запаси, що мали Мідзукі були використані на собі під час різних подорожей, через постійні дощі і погані умови, що тривають пів року перед місячною зимою, у Мідзукі немає можливості, вирощувати необхідні трави та збирати потрібні компоненти. Прямо зараз, вони рішуче готові віддати все, аби крила Ени ніколи більше так не страждали.
Між ними дитяча незручність, ніхто посторонь не може завадити цьому. У вербованому дереві, настільки хороша кора, що майже не чутно погоди назовні. Це тішило і насторожувало Ену .
— Енанан, я можу тобі допомогти. — порушили мовчання Мідзукі, останній раз вони так кликали Ену ще в Академії.
— Не варто, Мідзукі. — Ена не приховуючи скиглила, вона не зможе далеко піти від дому Мідзукі до завдання. — Я покличу когось з Міністерства, не хочу тобі неприємностей.
— Ти не любиш втікачів? — прямо запитує Мідзукі, відчуваючи напругу з сумом — Ти же знаєш, що твої крила поранено, це не твоя провина і я допоможу.
— Чорт, — Ена топає ногою по підлозі не бажаючи це визнати — твоя правда, я не зможу далеко полетіти.
Ті хто обирає будь-який шлях окрім Міністерства називають втікачами. Це не обов’язково поганий шлях, важливо пам’ятати, що це вибір який прийняли феї свідомо. Ена завжди знала вбір Мідзуки , коли вони закінчать Академію, життя на самоті, без підтримки зовнішнього світу. У Ени ніколи не було права втручатись в вибір Мідзукі , навіть якщо всередині себе, вона егоїстично благала їх залишитись поруч, залишитись з нею.
— Ено, у мене майже немає засобів для позбавлення чутливості тіла, під час операції. — Мідзукі показують один флакон — Це все що є, але цього вистачить лише на зцілення одного крила.
— Ти знущаєшся? — роздратовано відповіла Ена, хапаючи за голову — У тебе навіть ліків немає і ти хочеш допомогти?
— Я можу змішати це з...виноградною настоянкою — невпевнено намагається пропонувати Мідзукі — я так колись робили на собі, це діє, просто дає п’яний ефект.
— Ще краще. — обурливою саркастичністю висловилась Ена та відвела погляд до дзеркала, крила були в жахливому стані, — Ми далеко від найближчого дома Міністерства?
— Навіть якщо я понесу тебе на руках, ти туди не потрапиш, така погода триватиме ще два тижні і трави для засобів позбавлення чутливості виростуть через три місяців. Я справді хочу тобі допомогти, — голос у Мідзукі здригається, але залишається надія на довіру подруги, — ти мені довіряєш?
Ена спокійно оцінила ситуацію, її крила порвані вщент, тут справді потрібна серйозна операція чарівною ниткою, а її больовий поріг зараз дуже високий і без заспокійливого її тіло не витримає навіть без операції. Та й психологічно не кожна фея здатна витримати такі болі, тому можливо буде краще, якщо вона отримає п’яний ефект і навіть нічого не зрозуміє. У Мідзукі родина видатних цілителів, не зважаючи на зміну професії другого покоління їх родини, ніхто з них не полишив знання елементарних речей про медицину. Питання про довіру не було й мови, Ена завжди довіряла Мідзукі , як нікому іншому.
— Я тобі довіряю, — слабо усміхнулась Ена та присіла до койки — зрештою я не маю вибору, мені просто пощастило з твоїми цілительськими здібностями.
Мідзуки починають змішувати настоянку з залишками засобу від чутливості тіла, вони капнули на руку трохи того результату, що вийшло і на смак з їх рук було просто огидно. Щоб Ена не відчувала себе надто погано, Мідзукі дістає спеціальний сироп для ліків, щоб не відчувати огидний смак.
— Ти любиш морошку чи брусницю?
— А яка різниця? І навіщо щось ще, коли там виноград?
— Тому що це огидний смак, у тебе буде складна операція не в самих найкращих умовах, я не можу допустити, щоб ти пила такі огидні ліки. Це важливо для твого морального стану.
— Тоді, давай брусницю.
— Так точно, Енанан — позитивно відповіли Мідзукі, їх рука обрала потрібну склянку та додають до алкогольної суміші. — ми ніколи разом не випивали, до речі.
— Тільки не починай, — відхилилась Ена та вирішила пригадати свою образу — ти зникли, упускаючи цю можливість.
— І справді, це було дуже давно. — пригадали Мідзукі та зробили дві окремі чаши , вони розподілили кожну дозу поки триватиме операція на кожному крильці. — у мене не було змоги попрощатись з тобою та іншими. Тут дві чаши на кожне крило, пий поступово, якщо будеш поспішати тебе може сильно знудити.
Ена бере першу чашу білосніжного кольору до рук, перед нею майже чорного кольору жижа , таке пити навіть було страшно. Такий жахливий колір точно був через виноградну настоянку, за звичкою Ена нюхає ліки, окрім кислого винограду, вона майже нічого не відчуває. Поки що Мідзукі готують спеціальну голку для операції та чарівну нитку яскравого білого кольору з блакитним відтінком по краях. Ця чарівна нитка завжди робиться вручну з бічних жилок листків будь якого дерева, а потім додають жирні масла, щоб зміцнити якість отриманого виробу. Такий матеріал дуже дорогий в цілительських крамничках, але завжди цінується. Перед операцією Мідзукі розтягують нитку перед Еною , щоб довести, що її нитка гарної якості.
— Я вірю тобі без доказів, навіть якщо більшість занять ти прогуляли. — не вражаюче відповіла Ена, набиравшись сміливості п’є ліки, на смак це досить не погано.
— Це професійна звичка, не зважаючи на те, що я не так багато допомогали справжнім феям раніше, я робили все на собі, а це не менш важливий досвід.
В організмі Ени поступово почались зміни, поки триватиме операція їм доведеться розмовляти, як би Мідзукі не хотіли припинити контакт з Еною . Вони відчувають сором за своє зникнення, а в той самий час сумували по спільній праці в Академії.
Для Мідзукі було дивно, що Ена тут, оскільки вона навчалась в арт групі, їй не було чого робити за межею зачарованого лісу, тільки якщо вона не з захисної групи. Закрадались підозрілі думки експлуатації всіх фей з Міністерства, навіть так Мідзукі не здатні допомогти Ені , поки вона вірна ідеям Міністерства покращити ліс. Багато фей постраждали від експлуатації Міністерства, вони працюють там, заради грошей і можливостей жити в своєму домі, розраховуючи на допомогу Міністерства, якщо щось піде не так.
Якщо і відбуваються такі ситуації, Міністерство дійсно може допомогти, хоч там є свої правила про які мало хто говорить, поки не стає горе. Не всіх фей задовольняє ідея жити, працюючи на благо Міністерство, тому обирають шлях “втікача” як Мідзукі , це ніколи не було поважним шляхом, через стереотипи про безхатьків і вічну самотність. Якщо будь-хто з фей передумає і захоче стати на шлях Міністерства, її можуть прийняти тільки якщо складе іспит на свою групу, щоб довести свою дієздатність. Груп всього три: арт група, там феї з творчими здібностями, захисна група, вони захищають тварин і також є “поліцією” всіх фей і біологічна група, там найменше всього фей, оскільки вони займаються медициною або науковою діяльність. Якщо фея провалює іспит, зазвичай їх не приймають, або дають можливість навчанню в Академії. Другий варіант найжахливіший через буллінг молодших фей, вони ненавидять втікачів і у кожного різні причини. Мідзукі б ні за що не повернулись до Міністерства, навіть якщо, складуть іспит ідеально.
— Ліки вже діють, Мідзукі — попереджує Ена і Мідзукі роблять від легких до більш сильних прощупувань на шкірі Ени, це її дратувало — Я казала, що нічого не відчуваю.
— Добре, цей еффект діє не довго, тому пий тільки коли відчуваєш, хоча б малу часточку болю, домовились?
— Так.
Операція почалась. Мідзукі розправили перше крило подруги та почали обережно склеювати часточки між собою спеціальним желеобразним мастилом, вони гарячі настільки, що з них йде дим. Ена майже нічого не помічала навколо себе, в її розумі був безлад, єдине що торбувало Мідзукі, чи буде Ена непохитною і на щастя вона майже не рухається.
Між ними було довге мовчання, мастило стікає по крилам Ени , тому Мідзукі голкою і ниткою діють досить швидко. Вони роблять короткі стрічки, щоб потім крило було міцнішим і навіть набуде нових сил. Реакції від Ени не було, а це менше стресу для Мідзукі , з кожним разом коли больовий поріг стає хоч трохи сильним Ена п’є ще настоянку, з кожним дотиком Мідзкукі , відчувається дивний холод до мурашок по шкірі.
З першим крилом все було скінчено, Мідзукі дають команду Ені запивати більше настоянки. Все мастило з першого крила тече до спеціального відра ручної роботи на основі дерева, це було неминучим і з другим крилом Мідзукі роблять теж саме, сподіваючись, що операція закінчиться ще швидше. Роздуми у Ени було багато, вона п’яна і їй соромно сидіти перед ними і відчувати себе безнадійною. Скигливши на останок спокою, контроль над ситуацію вже остаточно втрачено. На щоках Ени виступили сльози, вже не через фізичний біль, а душевний Ена п’є ще трохи настоянки іншою рукою витирає щоки.
— Ено , ти в порядку ? Настоянка не діє?
Спочатку Ена не бажала відповідати, вона притулила погляд до підлоги, не про що інше не думаючи , окрім як про минуле.
— Операцію все одно не можна зупинити, — Мідзукі розподілили мастило — тому будь ласка, якщо буде боляче не стримуйся і кричи відразу.
— У мене більше немає сил кричати, — зрештою твердо відповідає Ена — з тих пір як ти зникли, мені більше нічого не залишалось як...кричати, плакати, рвати на голові волосся. Я плакала щодня, рано чи пізно це б сталось, ти завжди казали, що обираєш шлях втікачей, але не так не очікувано, не тоді, коли я була не готова.
Руки Мідзуки починають трястись і покриватись льодом, дивлячись на це, стає важко рухати голкою і Мідзукі притискають руки до гарячого мастила на крильці Ени . Те що вона говорить безсумнівно є промовою, що розриває її зсередини так багато років. Поки операція не закінчиться, Мідзукі вирішили для себе не відповідати на слова Ени , а краще почекати до кінця операції.
— Не зважаючи ні на що, Мідзукі , ти завжди були особливі для мене — Ена витирає іншу сльозу — я була в захваті від всього, що з тобою пов’язано, тебе було не можливо не любити за все, що ти робили...
Операція майже закінчилась, залишались останні проколи по крилу і можна використати заживаючу силу, щоб крила прийняли нову нитку і моментально зажили. Вони тримали себе в руках до останнього, але все одно заплакали, кожна сльоза стає бурулькою і гарячими пальцями, вони гріють сльози, щоб не осліпнути. Останні стяжки дались важче за всю операцію і після цього Мідзукі майже нічого не чули і закріпили додатковою магічною силою нитки з крилами, відтепер крила Ени стали в рази міцніше і жодне дерево не здатне їх зламати.
— Операція проведено успішно. Я зашили крила і додатково закріпили простим заклинанням — Мідзукі зробили додатковий огляд — це моя найкраща робота, хоч і перша.
Ена знову мовчала і Мідзукі гадки не мали чому, поки не побачили яким розслабленим було тіло їх подруги, очі закриті і вона трохи сопить, навколо запах винограду, що змушує Мідзукі червоніти і обличчя нагрівається так сильно, що ніякий холод їм не заважає.
Мідзуки збирають ковдру й окутують навколо тіла Ени , щоб не розбудити дівчину, вони обережно кладуть тіло до ліжка. Все що вони робили дивлячись на сплячу подругу це аналізували промову, вона не встигла зізнатись в усьому перед тим як заплющити очі. Той факт, що Ена щира в своїх почуттях змушують їх ширше посміхатись, навіть на великій відстані Мідзукі також зберігали свої серце лише для однієї Енанан .
Холод розповсюдився по пальцях Мідзукі, коли вони також заплакали від цієї ситуації. Прокляття холоду, яке Мідзукі наклали на себе, розповсюджується по них, коли емоційно вразливіші. Поруч з диким лісам не можливо вижити, коли настає сильні морози чи сильна спека, це прокляття з тривалістю в п’ятдесят років, дають можливість Мідзукі звичніше почуватись на відкритому холоді і краще переживати найспекотніше літо.
Всю ніч Мідзукі провели в підвалі на великій корі дерева, щоб випустити справжні почуття на волю. Вони пригадали, що зранку треба вирушити за деякими рослинами.
Віднайшовши папір та залишки графіту, вирішили залишити для Ени письмо, вони ще не готові поговорити. Ена точно розчарується і знову залишиться покинутою, Мідзукі розуміють це краще, але вони бояться бачити сором Ени після того як вони випили стільки алкоголю.
“ — Ена, я зраділи, коли побачили тебе, мені прикро, що наша зустріч закінчилась, а ми навіть не встигли поговорити. Напевно у тебе багато роботи, а мені треба летіти по справах. Твоя операція пройшла успішно, мені вдалось навіть покращити міцність твоїх крил. Це моя найкраща робота. З любов’ю Мідзукі”.
Після, вони знайшли спеціальний тінт в маленький баночці, нанесли на губи залишаючи магічний поцілунок, щоб хоч так дати зрозуміти свої почуття. Блідний рожевий тінт поруч з їх іменем яскраво сяють і це їм подобається. Мідзукі залишають лист поруч з ліками, тіло Ени повністю розслаблене. Сльози крізь гарячі щоки, навіть не заморожуються, вони забороняють собі плакати, але емоції все одно перемогли. Сідаючи на коліна, рука Мідзукі проводить по лобі подруги, щоб зрозуміти температуру.
Так вони сиділи до самого світанку, час вирушати, поки раптово не пішов перший сніг. За секунди до виліту , Мідзукі дивляться в кімнату з сплячою Еною , посмішка не може зникнути з їхнього обличчя і зрештою, вони покинули дім.
Згодом Ена прокидається, після довгого сну, вона відразу схопилась за голову через різкий головний біль, крила вже не боліли як вчора, навіть розмахнулись на всю кімнату. Опинившись перед дзеркалом, вона бачить невеликі зміни в візерунках на кри л а х , але вона все ще залишається прекрасною. Ена озирається навколо, випиває лікі на столі, вона помітила лист, проте не зрозуміла відразу, що це для неї і кличе Мідзукі.
— Мідзукі! — голосніше продовжує Ена , а в відповідь лише вітер розносить листя по всьому домі. Цей шум не дратував, а скоріше заспокоював, а це не часто буває в домі на деревах без хорошого ремонту. — Мідзукі!!!
Повторюючи ім’я, Ена відмовлялась вірити, що її щойно покинули знову, буквально так само як це сталось двадцять років тому, коли вона проводила час з своїм класом на випускному вечорі, а потім шукаючи поглядом Мідзукі більше не бачила їх. В той день вони разом танцювали як справжня пара, без репетиції, це вийшло раптово. Директор визнав танець Ени і Мідзукі найкращим за десять років. Коли закінчились танці вони полетіли з зачарованого лісу, нікому нічого не кажучи, а Ена не була готова прощатись.
Погляд Ени спускається до листа, в першу чергу торкається сліду поцілунка поруч з графічно написаним ім’ям Мідзукі. Сльози спустилися до губ Ени, після прочитаного, а ще перед вилітом Мідзукі дописали в листі, що буде краще якщо Ена випить ліки, щоб не було алергічних наслідків і сильного запаху настоянки. Вона не мала сумнівів, що їх подруги просто піклуються про неї, як належить другу і чудовому цілітелю.
Коли Ена запиває ліки водою, що стоїть поруч. Одного разу в Академії на літературі вчитель дав завдання прочитати одну відому новелу про розлучених фей, фея яка обрала жити в іншому кінці зачарованого лісу, через важкі обставини, писала своєму хлопцеві прощальний лист, схожість з ситуацією Ени полягає в тому, що фея також залишила поцілунок поруч з своїм іменем, виражаючи своє кохання й з тих пір цей момент став одним з можливостей зізнатися в коханні. Коли той хлопець отримав лист в новелі, він відповів взаємністю і також поцілував лист, на місті де буди губи феї, а тінт який був до цього блідо рожевим, пофарбувався в яскраво червоний.
В кінці новели, можна було прочитати рецепт цього тінта, він називаєся іспанською “dos corazones” (перекл. два серця). Тінт потребує не багато інгредієнтів, але їх складно запам’ятати відразу. В цей момент Ені стало цікаво чи справді цей тінт той самий, який був описаний в новелі, не довго думаючи, Ена цілує лист у відповідь, саме в цьому місці. Лист не пофарбувався в червоний чи у будь який інший колір, це засмучує Ену тому, що вона не змогла забути своє перше кохання навіть через двадцять років.
Ена залишає лист на столі без відпоповіді, крила розправляються і вона летить до виходу. Якби вона мала терпіння і залишилась почекати ще трохи, вона б побачила як лист набуває нового червоного відтінку на місці тінта. Ніхто не зачинив вікно після складної ночі, лист просто полетів зі стола до вулиці. Вони не зізнаються, що закохані одні в одної, поки що точно ні.
На вулиці пішов сніг, коли Ена опинилась далі від дому Мідзукі, вона знайшла печеру де були інші олені і вона визволила тих дітей, яких врятувала вчора, інші феї надали їм їжу і вони налетіли туди як божевільні.
Мідзукі помітили сніг, поспішаючи забрати решту лікувальних трав, поки вона не заморозились. Прокляття холоду дає Мідзукі можливість не піддатись холоду, вони сподівались, що Ена долетить додому цілою та пробачить їх за свій вчинок.